Починаючи із кінця листопада 2013 року у Бердянську відбуваються мітинги-протести, під назвою Євромайдан. А з першого грудня мітинги проводяться щоденно. Місце збору — біля флагштоку напроти міськвиконкому. Час — у будні на 17 годину, у вихідні на 12-ту. Хоча самі проблеми, які піднімають під час виступів, вийшли вже далеко за межі питання євроінтеграції.

Протягом цього часу у країні відбулося багато подій. На місцеві мітинги виходять люди різні за віком та станом у суспільстві: студенти, викладачі, підприємці, пенсіонери. Під час заходів ми, організатори, інформуємо людей про події у Києві, обговорюємо їх та даємо оцінку. Ті, хто приїхав із київського Майдану, розповідають про те, чим там займалися, про настрої у серці України, про цікаві виступи на сцені, про те, чим відрізняється теперішній Майдан порівняно з Майданом 2004 року, у чому різняться ці дві епохальні події у новітній історії України. Усі погоджуються із тим, що ці Майдани змінили обличчя України, ті, хто вивів українців на барикади і організував тривале протистояння із владою є посланцями долі, бо саме завдяки їм наша Батьківщина змінилася тоді й змінюється зараз. Звичайно, не так швидко, як хотілося б, але нічого легко не дається.

Усе написане вище я написав на роботі. З роботи — одразу на Майдан. Повторююсь, нас порівняно із Запоріжжям небагато. Але усе одно ми у влади як кістка у горлі. Тому сьогодні була перша провокація із боку прихильників чинного Президента, які криками «Янукович — наш президент» та нецензурною лексикою намагалися спровокувати бійку. Активісти Майдану затримали одного із «тітушок» до появи міліції, на яку чекали близько години. Стражі порядку нарешті з’явилися й... відпустили хулігана, тим самим наочно продемонструвавши ставлення до своїх функціональних обов’язків. Але нас цим не похитнути. Завтра ми знову зберемося на тому ж самому місці.